Із 1992 року 13 серпня у світі відзначають Міжнародний день шульги.  Як запевняють вчені, люди, які лівою рукою або ногою володіють краще, ніж правою — є унікальними. Важливо це і в спорті. Наприклад, у боксі правостороння стійка — вважається перевагою, адже з такими бійцями незручно боксувати. Втім, стосується це, звісно, не лише боксу, а й інших спортивних дисциплін.

Відомо, що раніше бути шульгою вважалося мало не вироком. Ліворуких людей неодмінно перенавчали користуватися правою. І це стосувалося навіть спорту. Однак згодом стало зрозуміло, що атлети, які грають лівою рукою чи ногою — мають невелику перевагу над суперником. Крім того, вважається, що футболісти-лівші краще розуміють ситуацію на полі через добре розвинене відчуття простору.

Це підтверджує приклад короля футболу — Пеле. Він теж був шульгою. Неперевершений бразилець миттєво бачив зміни в перЕбігу гри і швидко реагував на них.

Інший знаменитий шульга — Дієго Армандо Марадона. Він також був генієм для своєї епохи. Футбольний світ добре пам’ятає, як 1986-го року у фіналі чемпіонату світу Марадона лівою ногою обіграв сімох англійців, а потім лівою рукою непомітно для судді забив легендарний гол, який прозвали «Рукою Божою».

Серед відомих лівоногих футболістів є також і видатні українці — Валерій Лобановський та Олег Блохін. Обидва вважаються геніями та героями свого часу.

Спортсмени-лівші — яскраві не тільки на футбольному полі. Абсолютний чемпіон світу з боксу та володар Кубка Мохаммеда Алі — Олександр Усик — не в останню чергу є незручним для суперників саме через свою правосторонню стійку.

Пріоритет лівші мають і у великому тенісі. Приклад — славнозвісний іспанець Рафаель Надаль. Він яскраво виражений шульга. Подачі Рафаеля важко відбивати, адже він створює дискомфорт ударами під «слабку» руку противника. А втім, тенісист зізнається: у повсякденному житті він усе робить правою.