Разделы:

Культура

ТОП-10 ненародних українських пісень, створених на Буковині

28860

15:58, 18 Декабрь 2015

У багатьох хітів, які прийнято вважати народними, є законні автори. Про це йдеться у публікації видання «Сегодня».

«ГАЙ, ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ»: написали за добу
Автори шлягера «Гай, зелений гай» – композитор Олександр Злотник та поет Юрій Рибчинський, а першим виконавцем став Назарій Яремчук. Ось як в інтерв’ю «Сегодня» Злотник згадував історію створення «народної» пісні: «Назарій приїхав до Юри на Куренівку (район в столиці. – Авт.) десь на першу або другу ночі і чекав, поки Юра допише текст. О шостій ранку я вручив йому ноти, Юра – вірші, ми випили по стопаріку самогону та відзначили народження нашої першої спільної пісні». За словами авторів, «Гай, зелений гай» в 1984 році звучала по 10 разів на день на республіканському радіо, але всього місяць – після цього її… заборонила радянська влада як низькохудожній твір. У результаті пісню не давали в ефір до самої незалежності. Незважаючи на це Яремчук продовжував виконувати її на концертах до самої смерті (нагадаємо, артист помер 1995 від раку).

«СМЕРЕКА»: першим виконав водій
Автор слів і музики хіта «Смерека», якому цього року виповнюється 46 років – Любомир Яким (помер рік тому). Ідея створення пісні спала на думку вчителю молодших класів Любомиру Антоновичу після педради, де обговорювали питання проведення заходів до Дня Перемоги. «Пам’ятаю, випили тоді з колегами по чарочці, і я вирішив прогулятися по місту, – згадував після Яким. – На дворі стояла надзвичайно красива весна, співали пташки, а навколо дороги стояли десятки ялин». До речі, першим виконавцем «Смереки» став соліст групи «Троїсті музики» Степан Тимчішак, водій за освітою. Друге дихання хіту дав Микола Гнатюк.

«Я ПІДУ В ДАЛЕКІ ГОРИ»: текст – на пачці сигарет
Перший хіт Володимира Івасюка, спочатку починається зі рядків «Я піду в далекі гори, у вечірнюю годину, і попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини…», був створений взимку 1968 року. На той момент студент медінституту Володимир Івасюк подорожував з друзями по Карпатах, а на зворотному шляху в поїзді склав вірші, записавши їх на пачці сигарет. Мелодію ж Івасюк придумав лише через півроку, на зборах винограду під Одесою, куди відправляли студентів на практику. До речі, Івасюк у листі своєю тодішньої коханої Ніни Щербакової (звукорежисер чернівецького телебачення) зізнавався, що цю пісню присвятив саме їй.

«ПІСНЯ ПРО РУШНИК»: зацікавила КДБ
Ліричну пісню про матір написали Андрій Малишко і Платон Майборода, а першим виконав Дмитро Гнатюк. При цьому ніхто з них не підозрював, що композиція «вистрілить», адже писали її похапцем для кінострічки «Роки молоді». Перший час Малишко та Майборода не могли дійти спільної думки, багато сперечалися, і робота застопорилася. Коли строки стали підтискати не на жарт, автори прискорилися і видали остаточну версію за 15 хвилин. На наступний день на кіностудії ім. Довженка записали фонограму. Зйомки вже завершувалися, як раптом «Пісню про рушник» передав «Голос Америки». Майбороду кілька разів викликали в КДБ: намагалися з’ясувати, чи не він працює на американців, а якщо не він – то хто? «Шпигуна» так і не знайшли. На студії навіть думали прибрати пісню зі стрічки, але в підсумку вирішили, що якщо фільм вийде без неї, це лише підтвердить існування цензури в СРСР.

«МІЙ РІДНИЙ КРАЙ»: дебют роботи Ротару і Мозгового
Наприкінці 70-х цей хіт у виконанні Софії Ротару звучав звідусіль. Тоді ж композитор Микола Мозговий прокинувся знаменитим. Як тільки ажіотаж навколо пісні трохи ущух, багато хто став приймати її за народну. Мозковий написав «Край, мій рідний край» у місті Вижниця (Чернівецька область). Як розповідала його дочка Олена, «хто хоч раз там був, той зрозуміє, про що йдеться у пісні: з вікон відкриваються шикарні мальовничі краєвиди. Батько саме захворів тоді, але писалося йому легко». Пісня стала дебютом співпраці Ротару і Мозгового – після цього композитор написав для Софії ще багато шлягерів. До слова, вони почали дружити ще до спільної роботи, тому їх співпраця була дуже легкою і злагодженою.

«ДВА КОЛЬОРИ»: надихнула хустка комсомолки
Цей хіт Олександр Білаш та Дмитро Павличко написали в 1964 році, будучи на з’їзді комсомолу. Там їм стало нудно, і вони почали оглядати зал засідання в пошуках симпатичних дівчат. Раптом Білаш перед собою побачив жінку з накинутою на плечі чорною хусткою, на якій були яскраві червоні троянди. Він сказав Павличко: «Дивися, яка хустка!», на що Павличко йому відповів: «Червоний – це любов, а чорний – це печаль». Вони втекли зі з’їзду, поїхали в Будинок творчості у Ворзелі і там за півгодини написали пісню.

«ЧЕРЕМШИНА»: звучала на космічній орбіті
Пісню написали композитор Василь Михайлюк та поет Микола Юрійчук, які жили в селі Чернівецької області. Спочатку поет приніс композитору вірші, але спільна робота чомусь не склалася. Як розповідав Михайлюк, натхнення до нього прийшло навесні, коли все зацвіло, і черемха оп’янила його своїм ароматом. На одному з концертів у Києві «Черемшину» вперше почув відомий артист Дмитро Гнатюк. Він прославив пісню, і після нього хіт виконували Софія Ротару, Квітка Цісик, Олег Скрипка. А в 1997-му «Черемшина» прозвучала в космосі – вона була одним з тих творів, записи яких космонавт Леонід Каденюк взяв із собою на орбіту.

«НІЧ ЯКА МІСЯЧНА»: написана після дискотеки
Насправді ця пісня називається «Виклик». Її текст написав український письменник і драматург Михайло Старицький. Вірші на музику поклав композитор Микола Лисенко, який, до слова, родич Старицького. Пісня – результат безмовних почуттів Старицького. Коли вони з Лисенком приїжджали в гості в рідне село Клещенці (Черкаська область), то завжди ввечері йшли на танці. На одній із таких вечірок Старицький зустрів дівчину Степаниду, в яку закохався з першого погляду. Він приходив до неї після танців, чекав її під будинком і наспівував під ніс про те, яка ясна ніч. З дівчиною у Михайла не склалося, але пісня про романтичні почуттях завдяки обробці Лисенка пішла в маси і стала популярною. Її виконували Квітка Цісик, Олексій Горбунов, Олександр Пономарьов, Олександр Малінін і багато інших артистів. Пісня стала ще популярнішою в 1973 році завдяки фільму «У бій ідуть одні старики»: там її виконав актор Володимир Талашко.

«ТЕЧЕ ВОДА»: Ротару змінила дев`ять нарядів
Вперше пісня «Тече вода» прозвучала у виконанні Софії Ротару в середині вісімдесятих. «Цю композицію взяли в музичний телефільм «Монолог про кохання», де Ротару зіграла головну роль», – згадував автор музики Ігор Поклад. Цей фільм розкрив Софію Ротару не тільки як актрису-каскадерку, але і як модель: за чотири хвилини відео на пісню «Тече вода» вона дев’ять разів змінювала наряди – всі вони були в українському стилі. І це при тому, що перебудова тільки починалася. За словами Поклада, більшість пісень, написаних у співавторстві з поетом Юрієм Рибчинським, були створені вже під готову мелодію.

«ГУЦУЛКА КСЕНЯ»: зараз живе в Чикаго
Знаменита пісня-танго була випущена ще в 1933 році. Мало хто знає, що оспівують у ній не якусь вигадану Ксенію або збірний дівочий образ, а цілком реальну дівчинку. Її ім’я – Ксенія Бурачинська-Данилишин, родом вона з села Шешори Івано-Франківської області, а зараз проживає в Чикаго. Їй вже 95 років. Коли маленькій Ксенії виповнилося 13, її дядько, композитор і поет Роман Савицький, написав з нагоди її дня народження пісню, яка з часом пішла в народ. «Мені не подобалося, коли мене впізнавали на вулиці», – зізнавалася сама «Гуцулка Ксеня», яка з початком Другої світової разом із родиною емігрувала до США і з тих пір приїжджала на батьківщину лише двічі.

Загрузка...

Читайте также

Загрузка...