Разделы:

Без имени-1

Новости

У початковій школі планують скасувати оцінки

224

15:34, 6 Март 2016

Реформи торкнулися фактично всіх сфер у країні. Не винятком стала й освіта, хоча її «перекроюють» з року в рік. Цього разу проект реформи хочуть внести на розгляд Ради до початку навчального року. І якщо його таки ухвалять, чинності набере він аж 2018 року. Попри це, його вже виклали для ознайомлення вчителів та батьків. Звісно, найбільше запитань та обговорень викликало скасування оцінок для учнів 1-3 класів (хоча нині їх не отримують лише першокласники). Вчителям пропонують перейти на критерії «молодець», «добре», «чудово», «мені сумно». Суб`єктивно, звісно, та незрозуміло, втім, така воля чиновників. Щодо перших записів у щоденниках, то вони з’являються аж у четвертому класі. І замість тих же оцінок будуть символи: В – відмінно, Д – добре, З – задовільно, П – потребує покращення. У вчителів стосовно цього різні думки. Хтось скаржиться, що дітей початкової школи надто строго оцінюють, хто навпаки – що від оцінок відмовлятися не варто.

— Така жорстка система оцінювання є відголоском тоталітарної педагогіки, — вважає кандидат педагогічних наук і заслужений працівник освіти України Ігор Лікарчук. – Тому без оцінок у молодших класах взагалі можна обійтися. Це у нас залишок тоталітарної педагогіки – має бути оцінка і в результаті має бути або похвала, або покарання. Ми змалечку не виховуємо мотивації до навчання.

Ідею позбавитися від оцінок більшість вчителів сприймають негативно

Освітянин зазначає, що є низка держав, де взагалі лише дві оцінки –«знає», або «не знає». Тому українську систему конче необхідно реформувати. Втім, поки що батькам через низькі оцінки хвилюватися не варто. Замість цього, краще дитину підбадьорити та намагатися допомогти.

Більшість вчителів сприйняла реформу негативно.

— Оцінки, думаю, потрібні, — вважає Інеса Козлова, вчитель початкових класів. – Як-не-як, це стимул, а без нього діти, які й так не тяжіють до знань, зовсім перестануть вчитися. Адже зацікавити школяра важко, хоча ми намагаємося. Навіть погана оцінка, то все одно стимул. Я по своїх дітях бачу – хай би скільки зауважень робила, користі жодної. Як тільки я у щоденник ставлю погану оцінку, діти слухаються. У першому класі, попри те, що оцінок немає, практикую писати «молодець», або «постарайся», але ніколи не залишаю зошит порожнім. Адже дитина не розуміє, чи добре вона пише, чи погано. Тим паче, їм цікаво це читати. Хоч оцінювання вербальне, я все ж наполягаю, щоб вчителі писали.

Педагог зазначає, що хоча б якесь оцінювання повинно стимулювати до навчання. Адже якщо їх не оцінювати взагалі, діти перестануть вчитися. Адже у них і так мотивації немає. Це подіяло би деінде, лише не в Україні.

— Можливо, варто переглянути критерії оцінювання, особливо щодо письмових робіт. Адже вони у молодшої школи, порівняно зі старшою, жорсткіші. За одну грубу помилку першим вчитель повинен поставити 9 балів, а у старшій чи середній – 10. Це кажуть навіть учителі-предметники, — розповідає І. Козлова. – Але позбуватися оцінок не варто. Та навіть батьки орієнтуються на ці оцінки, а випитувати, що вчитель казав дитині і часу немає у багатьох.

Деякі батьки скаржаться, що дітям ставлять погані оцінки. Але вони повинні розуміти, що це залежить від критеріїв, і будь-який адекватний вчитель пояснить дитині помилки, підтримає, підкаже, як потрібно робити.

Інтернати планують розформувати

І це не єдина реформа, яку спродукувала Верховна Рада. Також пропонують скоротити для 1-х та 2-х класів уроки на 5 хвилин (першокласники взагалі можуть відсиджувати лише 35 хвилин). Крім цього, у першому півріччі вони матимуть лише по 3 уроки на день (нині є навіть 5), а максимальна кількість дітей у класі не перевищуватиме 25.

Однак вчителі вважають, що всі освітянські реформи – не для України. Вони нібито і непогані, але не у наших реаліях. Їх вигадують, але за які кошти виконуватимуть, – самі не знають.

— Хочуть розформувати інтернати в області, — каже І. Козлова, — і всіх дітей, котрі там вчаться, просто «кинуть» у школи. Залишать лише тих, котрі потребують спеціальної реабілітації. Це, звісно, добре, але потрібно з садочка займатися соціалізацією. Якщо таку дитину відправити після інтернату в школу – вона не зможе адаптуватися.

Вчитель розповідає, що був навіть випадок, коли одна мама із Заставнівського району добивалася, аби її хвору дитину взяли у садочок з інклюзивною формою навчання. Вона знайшла наказ, де зазначено, що це можливо, і всюди показувала його, адже у районі його навіть ніхто не бачив! Будь-які новації до місцевих рівнів, чи то район, чи область, доходять із запізненням. Добре, що жінка роздрукувала його і мала при собі. Прикро, що інклюзію цій жінці у садочку так і не відкрили. Хоч воно і не дивно, адже на все потрібні кошти, а біля такої дитини повинна бути людина, яка їй пояснюватиме.

Тому про які реформи і новації за нинішніх умов можна говорити? Здається, чимало з них існують просто на папері, як-от, положення про інклюзивне навчання. Аби його втілити у життя, потрібні гроші. А їх, як вже повелося, ніколи не вистачає.

Яна МАРІЯНЧУК

Теги:

Загрузка...

Читайте также

Загрузка...